Третій день в горах був мега насичений. Такого бєзпрєдєлу я давно не бачила ;-))), але все ж по порядку: ранком приїхав наш замовлений "джіп", водій, дізнавшись, що нас на 2 людини буде більше, підняв ціну(тупо розвод) ми розвернулись і пішли собі, швидко передумав і повіз за ті грощі, що домовлялись.

Трошки довідкової інформації:

Самый отличительный признак Верхней (Вольной) Сванетии — ее боевые башни.
Наиболее многобашенные селения — пограничные: Ушгули на востоке и Латали на западе.
Да и в Местии каждый дом имел свою башню. Издали сванские селения выглядят как лес башен.
Их отвесные стены сложены из камней никому теперь не известным способом.
Предполагают, что вокруг возводящейся башни строили деревянные леса, по ним прокладывали по спирали такой же деревянный настил и по нему завозили на быках камни.
О времени этих построек было много споров, но большинство ученых склонно теперь считать, что большинство сванских башен сооружены в XII—XIII веках, по время «золотого столетия» Сванетии, во времена царствования в Грузии царицы Тамары. Самая старая сванская башня датируется ХІ веком.




( дальше, инфо + много фоток )

Після попойки першого дня, продовжили в тому ж дусі і наступного дня поїхали в кахетію, мега поїздочка вийшла (певно ще розкажу) потім в Батумі, потрапили правда в сезон дощів (ага туда краще в серпні), був сильнючий шторм і шалений дощ, але покупались 2 дні, позабівали собі м"які і не дуже місця, загубили в пучінє марской два шльопка і неймовірним чином врятували все інше, правда сильно намочивши. Знайшли собі ще одних грузинів, висіли у них в квартирі ( історія знайомста -Таня і Тім ідуть десь о першій ночі нічним батумі, перемовляються з собакою, висовується грузин з другого поверху, пропонує приєднатися і повисіти з ними, вони ідуть і танцюють, співають, пьють каву до 4 ранку, наступного дня вже беруть нас і ми продовжуємо банкет)))

Далі Сванетія. Шлях до гір лежить через м. Зугдіді (зверніть увагу на залишки війни з Абхазією), до Зугдіді з Тбілісі ходить нічний потяг(найзручніший варіант, якщо не брати варіант автостопу, який ми визначили як апріорі найкращий) і маршрутка(8 - 10 годин тіліпається). з Батумі ми їхали теж маршруткою (але це не зручний варіант, бо тре було вставати о 6-й після вчорашньої п"янки і мене закачало - краще автостопом), по часу десь 1,5 години. З Зугдіді до нашої кінцевої мети - селища Местія іде один бус в день. О 8-й ранку він вже стояв, але поїхав аж о першій. Водій нам попався не надто чесний до 15 ларі(стандартна вартість поїздки) ще доплюсив ніби вартість багажу (10 ларі). Це було дофіга, ми з ним сварились, але не зробили найдієвіщий хід - не вийшли з маршрутки, рекомендую таки виходити, п"ять ларі точно можно зкинути таким чином. до того ж можна спробувати домовитись з таксістами за таку саму суму, або знов таки автостоп - в біді вас не залишать. Їхати 6 годин по жахливій дорозі( кілометрів там зовсім мало, але маршрутка просто повзе), враховуючи, що мені було погано, я єлє-єлє доїхала, благо, що не всі сидіння були заняті і я лежала всю дорогу.

Вид з вікна маршрутки



( і всяке інше під катом )

Своі ночі в Тбілісі ми проживали в дуже колоритному будинку біля м. Марджинашвілі та Ж/Д вокзалом. Будинок якийсь явно дореволюційний, потім певно комуналка, з поштовими скриньками, на яких збереглися напівстерті призвища, написані рос. мовою.

Квартира нашого друга Луки - це взагалі якийсь грузинський феномен. Там збираються люди з усього світу, завжди купа народу, ми зустріли там росіян, британців, хлопців з Данії, швейцарців, ізраільтян, канадку, хоча ночували там ну максимум 5 ночей. Це якби такий безкоштовний хостел у дуже спартанських умовах, але з приємною мультинаціональною атмосферою з грузинським колоритом. А ну і звісно - там майже не сплять і жорстко бухають, особливо європейці




( Дивитись на домік )

Перша порада для туристів в Грузії - пересувайтесь автостопом. Це безпечно, комфортно, зручно, безкоштовно (ще і напоїти, покормити, зупинити в потрібному місці можуть). Минулого разу ми їздили виключно на маршрутках і вагомо недоотримали позитиву. Цього року цю помилку було в повній мірі виправлено, з усього можливого паблік транспорту ми по недосвідченості з самого початку з"їздили з Тбілісі в Батумі, а звідти в Зугдіді. Цю відстань можна з легкістю подолати стопом. З Зугдіді в гори ми їхали маршруткою, але там зі стопом могли виникнути проблеми, бо в в те селище, що нам потрібно, машини їздять дуже рідко. Ну і до Азербайджану їхали потягом, бо економили час і не були впевнені в результативності стопу в цій країні (і не безпідставно)

( замальовки )

прилетіла, хоча цього разу враження від подорожі були більш складними, не такими відчайдушно захопливими як минулого разу, якимось вдумливими, сплутаними на позитиво-негативо-красі...але...але все було так по-справжньому, і знов зустріли так багато хороших людей, і побачили таку красу, і пили так багато вина, і їли так багато фруктів, і купалися у такі шторми, і мокли під такими дощами, і побували у сількох місцях, і вигадали стільки приколів, і...і... тепер так хочеться повернутися, просто до обгризаних нігтів і безсонних ночей

звіт буде, фотки як завжди не дуже, та все ж якесь уявлення

Завтра їду, на аналітичних сайтах прєдрікають війну, але надєжда є.

Пажілайтє мнє ні пуха ні пєра і хорошого відпочинку.

п.с. боюсь літати, сьогодні буду нєрвнічать, може схудну перед хачапуро-хінкальним щастям.

я трохи поправилась і тепер всі мої прекрасні стрінги мені муляють, як жеж жить тєпєрь? невже переходити на м-ку?????

Країна Мрій цього року триватиме 1 день, криза?

Вирішила пропіарити свою розумничку-сестричку, може комусь знадобиться, бо останнім часом, щось багато у мене знайомих з"явилося з дітками, а вона якра на цьому добре знається, ще й на виклики ходить, якщо комусь треба.
Отже, є в мене сестра, яка дуже любить дітей і медицину. Закінчила богомольця, працювала десь 3 роки в дитячій поліклініці дільничою, зараз працює лікарем в дитячій інфекційній лікарні і лікарем-координатором в медичній страховій компанії, крім того ходить на виклики до діток і їх батьків, що пам"ятають її ще з минулої роботи. Розумничка і умнічка))))
може комусь тре якісь поради, чи консультації - звертайтесь. По телефону чи так.

Мій настрій сьогодні саме такий



( ще одна )

П.С. Всі помітили голих мужиків????;-)))

1) Вікі, Крістіна, Барселона - крутий фільм, але дивитись тре тільки в оригіналі, з субтитрами(піарю як завжди жовтень - там афігезно), бо дуже вже все зав"язано на тонкощах інтонацій. Пенелопа просто богиня, дуже настроєво зіграла таку собі фатальну істеричку, а ще вона неймовірно гарна...я майже кінчала в кінотеатрі. фільм атмосферний і ніби то ні про що, так собі одні канікули двох дівчат на фоні гауді і старого світу, та так усе натурально і впізнавано, те саме переживала ти або твоя подруга, так само робила, вагалась через те саме, тому виходиш з залу з широкою усмішкою, яка тримається хвилин 10))))

2) Матіос "Щоденник страченої" - мабуть найкраща для мене книжка сучукрліту з останнього. Просто такі собі рефлекції жінки, в форматі щоденника ростягнутого на все життя, але такі правдиві на 100% чи то пак 200%. і певна наївність в викладі, в формі, в деяких зворотах - саме те що треба

3) раптом познайомилась з дівчиною і зачипилась за її жж, такий собі щоденник страченої тільки он-лайн. пізнаю там себе мало не в кожному записі. цікаво, чи всі жінки однакові? так і хочеться сказати - "як я вас розумію"...і хочеться, щоб у неї все було добре....

я страшенно хочу на велику сніжну гірку...кататися, і щоб вітер, і щоб сніг, і щоб холодно на підйомнику, і щоб без сил, і щоб ввечері грибний суп, і щоб дерев"яний будинок і пахучий ліжник, і щоб мороз і гірське студене повітря, і щоб яскраві зорі, і щоб вранці в вдосвіта, і щоб важко, і щоб на складних трасах, і щоб щось виходило і щоб обличчя обвітрене, і щоб сльози від сонця і швидкості, і щоб шматочок шоколаду з мигдалем в обід...

а ще хочу в франківську о сьомій шукати аптеку, або гарячу каву, намотувати кілометри навколо центру, вивчати його, таке хаотично забудоване, обшарпане, трохи брудне, але таке настроєве, майже завжди небагатолюдне місто. не можу пояснити як воно дихає в ці передмаршруточно-передпоїздні години. я люблю це місто саме за ці короткі зустрічі перед або після карпат, це як буфер, така собі зона, яка готує до іншої реальності. мені здається всі ці очікування відпочинку або ще живі спогади по дорозі додому намертво вплетені у ауру середмістя, воно дихає ними, вони майже матеріальні, коли рюкзак за спиною і сутінки, і мокрий сніг на трохи збитій бруківці чи асфальті


цього року 6 днів було до сліз мало

"Щемяще-пронизывающие" - здається так....



( Ще трохи )

Очінь, ну просто очінь-очінь хочу викласти новорічні фотки...(бо гуляли ми ,бомбєйно просто, а що саме цікаве придумали концепт і костюми лише за 2 дня до дати че) і всьо нікак, блін, то нема часу пофаташопіть, то вже і зібралась з силами - і на тобі - загубила флешку....
Тому запощу одненьку - щоб підняти собі настрій

Скока ж можна ждать, поки інфостор відкриють???? мне больна дивитись, що у мене в журналі відсутні деякі картінки, а у френдів так взагалі майже всі фотки поз"їдало(((( Так же ж і савсєм в жізні можна разувєріцца

На диво "удобоворіла" "польові дослідження..". Хоча Забужко раніше мене не впєчатляла. Особливо своїми закінченнями, які псували все враження від прочитаного. Але цього разу набагато краще

Скажу просто - найкращє кіновраження за останній рік. проникливий, про помилки, вибір, дружбу та співчуття, про прості людські відносини, що зрозумілі кожному, смішний та сумний, чимось нагадує найкращі радянські фільми. що ще потрібно хорошому фільму?



ПиСи. Його ще на цьому тижні показують в Жовтні - сходіть, не пожалкуєте))))